Терапевтичні переваги відеоігор у пацієнтів зі шизофренією

У нещодавно опублікованій науковій статті Медичного Центру Університету Гамбург-Еппендорф в Німеччині було повідомлено, що тренування з відеоігор може покращити когнітивні функції та нейрональну пластичність у пацієнтів із шизофренією.

Команда дослідників під керівництвом Максі Беккер досліджувала це, залучивши 95 пацієнтів із шизофренією та порівнявши їх з групою 82 здорових контрольних осіб. Учасники були випадково поділені на три групи: гра в 3D відеогру (Super Mario 64), 2D відеогру (New Super Mario Bros) або читання електронних книжок (активна контрольна група з вибором з 13 книжок). Кожен займався призначеною йому діяльністю протягом 30 хвилин щодня впродовж восьми тижнів.

До і після восьмитижневого періоду, дослідники оцінювали когнітивні функції та психічне здоров’я учасників. Вони також використовували функціональну магнітно-резонансну томографію (fMRI), щоб виміряти зміни в зв’язності мозку.

Загалом результати були обнадійливими. Обидві групи – які грали в 2D, так і в 3D відеоігри – показали значні покращення у зосередженості порівняно з контрольною групою.

Ці поліпшення були пов’язані з підвищеною функціональною зв’язністю між гіпокампом і передньою ділянкою кори (ГК-ПК), областями мозку, що відповідають за увагу та виконавчі функції. Цей результат є особливо важливим, оскільки порушена ГК-ПК зв’язність стабільно асоціюється з когнітивними порушеннями при шизофренії.

Варто відзначити, що дослідження також відмітило поліпшення негативних симптомів та загальної психопатології, виміряної за допомогою шкали PANSS, яка включає такі фактори, як депресія, тривога, порушення волі та інші. Пацієнти також повідомили про відчуття більшої відновленості психічного здоров’я порівняно з контрольною групою.

Хоча точний механізм цього ефекту не є зрозумілим, дослідники пропонують, що це може бути пов’язано з загальними вимогами до відеоігор. Це включає в себе неперервну та цілеспрямовану взаємодію, стимули та елементи гейміфікації, а також винагороду, яка може потенційно підвищувати рівень допаміну в мозку. Варто зазначити, що дефіцит допаміну в префронтальній корі може бути пов’язаний з негативними симптомами у шизофренії.

Більше того, дослідники визнали, що ефекти втручання відеогри не відрізнялися між 2D та 3D умовами, що натякає на те, що конкретний тип гри може бути менш важливим, ніж загальне когнітивне залучення, яке вона надає.
Хоча результати є міцними, автори визнають деякі обмеження. Наприклад, розмір вибірки, який зменшився через відмову від участі, особливо серед пацієнтів з більш вираженими симптомами. Це натякає на те, що майбутні дослідження можуть мати користь від фокусування на більш стабільних пацієнтів чи навіть включення осіб з високим ризиком.

Окрім того, спостережувані ефекти були помірними, що вказує на те, що відеоігри слід розглядати як доповнюючу терапію поряд із медикаментозним лікуванням та психотерапією, а не як самостійне рішення. Подальші дослідження потрібні для повного розуміння механізмів, що працюють, і дослідження потенційних переваг для цієї широкої категорії населення.

Загалом, це дослідження дає початкові докази того, що тренування за допомогою відеоігр може бути корисним втручанням при шизофренії. Воно пропонує недорогий, захоплюючий та потенційно ефективний інструмент для покращення когнітивних функцій, зменшення симптомів та сприяння відновленню психічного здоров’я у пацієнтів із шизофренією. Майбутні дослідження можуть подальше дослідити його потенціал та удосконалити його використання для цього складного психічного розладу.