Перевагу віддають AI-поезії над віршами людей у новому дослідженні

Дослідження показують, що людям часто більше подобаються вірші, створені штучним інтелектом, помилково вважаючи їх написаними людиною через їхню зрозумілість та доступність.

Недавні дослідження виявили дивну тенденцію в поезії: люди вже не можуть надійно відрізнити вірші, створені штучним інтелектом, від творів відомих поетів-людей.

Фактично, недосвідчені часто сприймають вірші, створені штучним інтелектом, як більш “людські” ніж ті, що написані реальними поетами. Це явище відображає подібні висновки в інших галузях генеративного штучного інтелекту, де контент, створений машиною, виглядає більш людським, ніж твори, створені людьми.

Дослідження також висвітлює перевагу поезії штучного інтелекту над віршами, написаними людьми. Учасники послідовно оцінювали вірші AI вище за різними критеріями, включаючи емоційний резонанс, ясність та тематичну комунікацію.

Цей вподобання допомагає зрозуміти, чому багато людей вважають вірші, створені штучним інтелектом, людськими; учасники припускають, що вони більш імовірно насолоджуватимуться творами людського авторства і відносять своє задоволення від поезії штучного інтелекту до людської креативності.

Схоже, що ключовим фактором, який визначає це вподобання, є доступність. Вірші, що генеруються штучним інтелектом, є прямолінійними, з яскравими темами й емоціями, які резонують з неекспертними читачами.

Наприклад, вірш, створений штучним інтелектом, стилізований під Сільвію Плет, просто виражає сум. У той же час, інший вірш, який імітує Волта Вітмена, вихваляє красу природи.

Навпаки, людські вірші часто містять складні метафори та вимагають глибокого аналізу. Наприклад, “Вечірній телеграм Бостона” від Т.С. Еліота критикує минулі газети, використовуючи шаруваті порівняння та історичні посилання, що можуть бути викликом для непідготовленого читача.

Ця простота робить вірші, створені AI, більш зрозумілими та доступними для сприйняття, особливо для читачів, які не мають часу або бажання для глибокого аналізу.

Однак, ця легкість інтерпретації може йти за рахунок глибини та багатозначності, які багато хто цінує в поезії, створеній людьми. Хоча AI-вірші ефективно передають настрої та теми, вони не мають складних шарів, які часто характеризують людську креативність.

Ці висновки підкреслюють, як очікування читачів формують їхнє сприйняття. Багато учасників дослідження недооцінили здатність штучного інтелекту створювати поезію, яка б сподобалася їм, що призвело до помилкових суджень про авторство.

Результати також викликають питання про те, як суспільство адаптується до все більш вдосконалених систем штучного інтелекту. Наприклад, попередні моделі штучного інтелекту, як GPT-2, створювали відрізнювану поезію, але новіші моделі, такі як ChatGPT-3.5, затемнили ці межі.

Автор зазначає, що результати є специфічними для останніх генеративних моделей мови і відображають сучасні переконання та упередження щодо текстів, створених за допомогою AI.

З появою нових моделей та поширенням контенту, створеного штучним інтелектом, сприйняття того, що “звучить людським” у поезії або інших текстах, ймовірно, буде еволюціонувати. Очікування щодо якісних відмінностей між текстами, створеними AI, та написаними людиною, також можуть змінитися з часом.

В міру розвитку штучного інтелекту, автори зазначають, що все більше виникає потреба в прозорості вмісту, створеного AI. Уряди США та ЄС запропонували регулювання щодо розкриття інформації про роботи, створені AI, але дослідження показують, що користувачі часто не звертають увагу на такі мітки.

Пошук ефективних способів інформування читачів про участь AI залишається нагальним викликом в умовах швидкого технологічного розвитку.